Выливают на рассвете три раза на колодезную воду. При этом читают:
»Ти переполох-переполошище, чи ти названий, чи ти насланий, чи ти чоловічий, чи ти жіночий, чи ти парубочий, чи ти дівчачий, чи ти
дитячий, чи ти собачий, чи ти кошачий, чи ти свинячий, чи ти гусячий, чи ти курячий! Тут тобі не стояти, младенця ИМЯ білого тіла не сушити, жовтої кості не ломити, червоної крові не пити, сердця сердешного не нудити. Поки ж ти не стояв у младенця ИМЯ, – поти я тебе не визивала, не викликала і не ссилала! Я ж тебе визиваю, я ж тебе викликаю і ссилаю! Зійди ж, переполох-переполошище, з младенця ИМЯ на очерета, на болота, на великі лози! Там тобі буть, і пробувать, і роскоші роскошувать, де люди не ходять, де кури не бродять, – там тобі буть і пробувать. Там комлики ночують, столи застилають, мед-вино кружають, з младенця ИМЯ переполоху бажають! Там тобі буть і пробувать, там тобі камень гладать, у глибокому морі воду пить, а в великому лісі дерево точить. Згинь , переполох-переполошище , з младенця ИМЯ, як слина з рота счеза, пропада, шоб так це все лихо згинуло, пропало, счезло. Амінь.»
